Повернутися до звичайного режиму


Портфоліо Лапінської Таміли Віталіївни та результативність діяльності учителя за атестаційний період 2014-2019 рр Див вкладення Портфоліо Лапінської Т.В..ppt

Літературно- музична композиція " Жінок коханих імена". Див.вкладення

Літературно - музична композиція "До тебе, наша Лесю,серце лине" Див.вкладення

Конспект інтерактивного уроку із застосуванням методу шести капелюхів Едварда де Боно з української мови 6 клас. Див вкладення

Сценарій зустрічі з Лідією Глєбовою. Див кладення

Сценарій усного журналу " Вогонь- друг, вогонь - біда"Див вкл. Перлини натхнення 2017

Сценарій фольклорного свята- зустрічі " І пісня завжди поруч" Див. вкладення Перлини натхнення 2016

Матеріали Всеукраїнської експедиції " Моя країна - Україна" 2018 рік, " Слово і голос Павла Громовенка". ДИВИСЬ ВКЛАДЕННЯ

День писемності . Презентація. Див вкладення

Тематичний урок " Щоб у серці жила Батьківщина". Див.вкладення

Сценарій квесту до Дня рідної мови.docx Див .вкладення

Літературні диктанти 6 клас.Див.вкладення

Літературні диктанти 7 клас.Див.вкладення

Презентація до конкурсу " Класний керівник року"Див. вкладення

Про досвід роботи вчителя читайте у вкладенні

Урочиста лінійка " Торжество рідної мови". Див. Вкладення

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.

/Files/images/з пятикласниками.jpg

/Files/images/Мова.jpg

21 лютого у школі відзначали Міжнародний День рідної мови. Організовано конкурс на кращу мовно - літературну газету , пройшов єдиний урок під назвою «Торжество рідної мови», який підготували учні 8 класу ( класний керівник Т.В. Лапінська)

Вельмишановна громадо Хрещенівської школи. Нині світлеє свято зібрало нас у цій залі. Зібралися люди добрі на свято своє, свято традицій, народних пісень вольних, мови рідної. І прославимо в цей день мову рідну, пісню українську. Хай у віках живе діло славних рук і не висихає джерело душ людських і традицій народних!

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик землі рідної, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.

Шановні діти, вчителі, гості, запрошуємо вас на слово щире, на наше свято

під назвою «Торжество рідної мови».

Сьогодні, 21 лютого, - унікальне свято. Воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.

Олю, а ти знаєш, де і коли народилася традиція святкування Міжнародного дня рідної мови?

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок.

Що ти маєш на увазі?

Святкуємо ми цей день із присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи із 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

Так, я тепер розумію, що найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. І коли, як не сьогодні на весь світ нам вигукнути: «Хай живе рідна мова!»

Так. Мова – це великий Божий дар для людини. У світі налічується близько трьох тисяч мов. У кожного народу вона своя. А серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – наша українська мова.

На цій планеті живе вона –

у віковічному серпанку

Та калиновому вінку, вродлива, бо

прокинулася зранку,

Струнка і горда, серед руж червоних

І солов`їв, у сукні волошковій.

Монолог Мови: Я невтомна й працьовита, не омину жодного закутка, жодної оселі. Загляну і в карпатські гори, і в поліські простори, покружляю дзвінкою луною і по Наддніпрянщині, і в деснянських долинах. Не шкодую ні сили, ні багатоголосих барвів, дарую всім і кожному частинку своєї самобутньої незрівнянної душі. Дзвеніла потічком у смерекових зрубах, співала жайворонком над білосніжними мазаночками і розливалася сосновим духом у поліських хатинах…От лиш панське ярмо уривало шию, напувало гірким потом.

Летіли роки, а я все не старіла, а я розквітала більше і яскравіше. Ніжними ліричними співанками, войовничими гімнами і просто старовинними стрілецькими піснями перекочувалася в степовому різнотрав`ї. Свіча надії ще палахкотить у моєму серці, і сію, сію свою запашну житню любов і колоскове мелодійне слово з гірким калиновим присмаком. Допоки живу я дзвінка і солов`їна , доти топтатимеш ряст і ти…

Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснi сторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову.

Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.

Знаю: вороги не раз топтали

Нашу мову упродовж віків,

«Рідні» доморощені вандали

Поклонялись мові чужаків.

...Той, хто рідну мову забуває,

Всіх продасть: і матір, і дітей.

Той Вітчизни рідної не має

І повагу втратить у людей.

Рідна мово! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.

Ось кiлька сторінок «Скорботного календаря української мови»:

- 1720 рiк - росiйський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

- 1775 рiк - зруйновано Запорозьку Сiч і закрито українськi школи при полкових козацьких канцеляріях.

- 1862 рiк — закрито українськi недiльнi школи, якi безкоштовно органiзовували видатнi дiячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою.

- 1876 рiк — указ росiйського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пiсень.

- 1884 рiк — закрито всi українськi театри.

- 1908 рiк - вся культурна й освiтня дiяльнiсть в Українi визнана царським урядом Росії шкiддивою.

- 1914 рiк — росiйський цар Микола IІ лiквідовує українську пресу - газети й журнали.

- 1938 рiк — сталiнський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення росiйської мови, чим пiдтинає корiння мовi укранськiй.

- 1983 рiк — видано постанову про так зване посилене вивчення росiйської мови в школах, що призвело до нехтування рідною мовою навiть багатъма українцями.

- 1989 рік - видано постанову, яка закрiплювала в Українi російську мову як офiцiйну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні...

/Files/images/DSCF1162.JPGКоли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей...

О Боже мій, Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Звучить колискова

1. Коли не мовиш ти ще слова –

Та словом ти уже живеш:

Від мами чуєш колискову

І уві сні, коли заснеш!

2. Від маминого поцілунку

Промовиш слово, потім два,

І, як на ниточку, на думку

Нанизуються твої слова.

1. А потім вересень святковий

У айстрах прийде - ти школяр!

І вперше сам напишеш слово,

І прочитаєш сам буквар!

2. А в юності, у час ранковий,

Як сріблом міниться роса,

Знайти єдине схочеш слово,

Коханій щоб його сказать.

1. Затим слова своєму сину

І доні мусиш ти знайти:

Щоб вірність мали лебедину,

Щоб від марнот уберегти.

2. Коли ж літа впадуть в покоси,

Життя – донизу, до кінця.

Прощення в Бога ти попросиш,

У Сина, Духа і Отця…

1. Цінуймо Рідне Слово, сину,

З яким прийшли ми у життя:

Воно лиш творить з нас Людину,

Об`єднує сердець биття!

Мова — це показник культури людини. Недаремно говорять: «Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рідної мови в наслідку призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

Не грайся словом. Є святі слова,
Що матері з доріг вертають сина.
Спіши до неї, доки ще жива,
Допоки розум і допоки сила.
Знайди те слово - вічне і земне.
За часом час нам світ перестилає.
Минуще все. Лиш слово не мине
І та любов, що смертю смерть долає.

Українська мова створила українську народну пісню. Вона піднесла мову до чарівних висот, розкривши все її багатство і красу. Мабуть, не існує такого куточка Землі, де б не лунала українська пісня.

Пісня Савченко «Птах волі»

Таких чудових пісень, цих перлин світового мелосу український народ витворив тисячі, а якщо точніше — більше 300 тисяч. У народних піснях, на витворах красного письменства од віків стугонить висока ідея глибокої синівської любові до рідного краю, до неньки-України. Народна ж пісня жива доти, доки жива її першооснова — МОВА.

УЧЕНЬ

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

О Господи! Знайди нас всіх, знайди,

Бо ми блукаєм хащами ще й нині.

Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас поведи.

УЧЕНЬ

О Господи! Зціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, впізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мова,

Найкраща пісня в стоголоссі трав,

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

УЧЕНЬ

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжеідей,

Ти, сповнена любові і відваги,

З-за ґрат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі,

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

Сьогодні ще актуальніше звучить голос нашого відомого поета Василя Симоненка «Без мови, без святості душі, без думки про завтрашній день немає громадянина».

Пісня на слова В. Симоненка «Лебеді материнства»

- Слово рідне! Ти, як багатокрила птаха,

- прагнеш простору і висоти,

- ти виткане чарівною калиною

- і синім барвінком,

- вишневим цвітом

- і запашною рутою-м`ятою.

-Ти ніколи не зів`янеш,

-ти будеш вічно жити і розвиватися!

- Бережімо наш найкращий цвіт – рідну мову –

- збагачуймо її,

- розвиваймо,

-дбаймо про її чистоту і красу,

- говорімо одне одному лише добрі слова!

Щиро вітаємо усіх нас із цим чудовим святом – Днем рідної мови.

Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом та духовним джерелом життя.

/Files/images/DSCF1164.JPG

Підсумковий урок за творчістю Г.Сковороди

Див. владення

Кiлькiсть переглядiв: 330

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.