Історія Хрещенівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Нововоронцовського району Херсонської області

Хрещенівській школі 40 років40років Будівництво школи розпочалось у 1969 році за унікальним проектом яких було лише два в Радянському Союзі. В будівлі повинні були розташуватись – школа, Будинок культури, бібліотека. Будували робітники Бериславського будівельного управління за кошти колгоспу « Маяк» і обійшлося в 467 тисяч карбованців.

В приміщення новозбудованої школи учні перейшли у лютому 1970 року. В урочистій обстановці голова правління Фузов Микола Федорович перерізав стрічку та запросив дітей до нових світлих класів. Такому подарунку раділи і діти і вчителі . Разом з учнями із старої школи перейшли Савченко Варвара Дмитрівна, Ковалик Галина Іванівна, Ратушний Василь Макарович, Панченко Іван Панкратович. Директором середньої школи з 1969 року була Бугайова Любов Федорівна. Кінозал служив і спортзалом, але нове приміщення не можна було порівняти з 4 попередніми корпусами взагалі без залу для заняття спортом. Багато зусиль доклали вчителі для оформлення нової школи. Кунець Кирило Павлович разом з учнями заклали фруктовий сад. А в червні 1970 року був перший випускний – 43-м випускникам на урочистому вечорі було вручено атестати зрілості.

Творчий колектив під керівництвом Фузової Майї Миколаївни (з 1970 по 73 роки) активно обживають новобудову. Багато зусиль доклали молоді та енергійні педагоги Глєбова Лілія Фокіївна, Спінов Анатолій Федорович, Смола Анатолій Антонович, Гусинська Лідія Олександрівна, Воротило Антоніна Яківна, Воротило Світлана Антонівна, Желізняк Валентина Олексіївна, Профатілова Валентина Василівна, Задорожня Віра Петрівна, Ясницька Валентина Микитівна , З шевченівської початкової школи перейшли педагоги Убога Валентина Лук'янівна та Синиця Ольга Андріївна.

Учні були забезпечені доброякісним харчуванням, завідувала їдальнею Сокрут Галина Степанівна. Школа взяла шефство над парком. За кожним класом були закріплені трикутники, оголошено соцзмагання по догляду за ними.

В школі проводилось багато конкурсів, змагань, акції по збору макулатури, металобрухту, лікарських рослин. Творчо працювали організатори позакласної роботи Глєбова Лілія Фокіївна, Лисицина Людмила Андріївна. Санпост школи займав І місця в районних змаганнях. Велика увага приділялася вихованню учнів. Активно працювали «Червоні слідопити», розшукуючи родичів загиблих на території села. Проводилися зустрічі, вечори. Активними учасниками художньої самодіяльності були Дударенко Ігор, Волошин Павло, Дударенко Світлана, Мищенко Людмила та багато інших. Всі концерти відзначалися масовістю та майстерністю виконання.

З 1972 р. був введений в дію новий комплекс ГТО. Честь школи захищали кращі спортсмени Фузов Юрій (легкоатлет) , Коновал Микола ( кращий футболіст), Шостак Леонід ( теніс), Гусьова Тетяна (стрибки в довжину) рекорд якої 4.20 не побитий до сьогоднішнього дня.

В оцьому ж році збудований восьмиквартирний будинок для вчителів. Після чого зупинилась плинність педагогічних кадрів. Правління колгоспу подарувало школі автобус «Кубань».

В 1972 році вчителем фізики призначена випускниця Херсонського педінституту Полінок Марія Павлівна, Лимаренко Валентина Іванівна – вчитель математики.

1973 – 1976 р. р директором був призначений Криворучко Борис Андрійович – викладав географію, школа була базовою у районі з цього предмету.

Велику допомогу школі надавав колгосп. Закуплялись технічні засоби: кіноапаратура, телевізори, епідіаскоп. У 1973 році до Хрещенівки приїздить сімейна пара Ананків - Микола Григорович – вчитель співів, художній керівник шкільного хору та Валентина Андріївна – вихователь, бібліотекар, нині досвідчений вчитель російської мови та зарубіжної літератури. Часто стверджує свою життєву позицію словами Екзюпері « Лише серце бачить. Найголовнішого очима не побачить».

1975 році в школі створений вокально – інструментальний ансамбль « Світанок» у складі : Бондаренко Володимира, Гусинського Миколи, Дударенка Ігоря, Зуєнка Сергія, Благодарного Павла під керівництвом Ананка Миколи Григоровича.

Дякуючи Синиці Ользі Андріївні та Сінілову Василю Степановичу - молодому, енергійному вчителю фізичного виховання , який в 1974 році в школу приїхав була добре поставлена туристсько – краєзнавча робота. Пам’ятають учні Регеду Валентину Василівну , Аношину Валентину Василівну, - вчителів російської мови і літератури, Манжос Раїсу Володимирівну – організатора позакласної роботи . Чигиринських Зінаїду Василівну ( вчителя французької мови) та Миколу Михайловича – учитель праці ).

В 1976 році за направлення відділу освіти на посаду вчителя української мови та літератури була прийнята Терещенко Людмила Володимирівна , яка все своє життя віддала нашій школі. Риси, які характеризували вчителя, - любов до праці, цілеспрямованість, захопленість . Вона вчила своїх вихованців жити, вчила долати перешкоди і не зупинятись на досягнутому. Вона викладала життя. Творчо працювала Бражицька Валентина Іванівна – зауч, організатор, вчитель фізики, Ромашкан Любов Григорівна – вчитель молодших класів. Вихователем інтернату та групи продовженого дня працювала Мадюдя Тамара Іванівна.

В 1976 році директором була призначена Диба Ніна Юхимівна. Це людина неспокійної вдачі, яка завжди в пошуку, завжди в дерзанні, завжди йде в ногу з часом. Потужне мислення поєднане з глибокою гуманністю і чуйністю. Любов до професії та дітей допомагали молодому керівнику знаходити підхід до своїх вихованців. Вона і на суботнику осторонь не стояла, і під час екскурсії могла пожартувати з учнями, і зубною пастою всіх намазати. Добре працювала виробнича бригада. Кошти зароблені в колгоспі витрачалися на екскурсії в м. Севастополь, Ленінград, Кавказ, Закарпаття і скрізь з учнями був директор.

Активно займалися спортом. Волейбольна дівчача команда серед яких Гавриляк Люся, Солов'ян Раїса, Кикоть Тетяна, Рокитянська Валентина, Сєрік Тетяна , Зубрицька Валентина та команда юнаків по ручному м’ячу ( Кузнєцов Володимир, Ремез Віктор, Драй Сергій, Заєць Володимир та інші) не раз перемагали в районних змаганнях та приймала участь у обласних. Знали в районі і наших футболістів.

Доглядали за порядком : Куліш Марія Григорівна, Бережна Ганна Матвіївна, Високих Катерина, Каравацька Надія, Кикоть Поліна Максимівна. Медичний огляд здійснювала Топчій Катерина Федосіївна, вона ж готувала санітарну дружину.

В лютому 1980 року наша школа святкувала ювілей – 10 річчя. На свято з'їхалися випускники. За першу 10 річку змінилася матеріально – технологічна база школи, поповнилися кабінети. Змінились методи і форми навчання Учителі набули досвіду. Разом з учнями вчились і вони. І як результат, школа зайняла 1 місце по соцзмаганні між школами району. Заслуга в цьому і вчителів, і учнів, і батьків та базового господарства. За 10 років школа випустила 312 випускників.

1980 рік. На чолі колективу продовжує працювати Диба Н.Ю. При школі відкривається інтернат , де жили учні 9 -10 класів з сіл Українка, Біляївка, Червоного. Випуск 1983 став найпедагогічнішим. З 24 випускників 9 обрали професію вчителя і , за прикладом свого «класного» керівника Фузової Майї Миколаївни продовжують справу виховання молоді. Активна від природи наділена величезною позитивною енергетикою та чудовими організаторськими здібностями. ЇЇ уроки відрізнялись інтенсивністю, швидким темпом, динамізмом, логічною завершеністю. У 1986 році була ініціатором створення Музею села . 13 випускників нашої школи сьогодні працюють в навчальних закладах району – вони, як і в школі – активні, творчі, креативні:

· Сокрут Ольга заступник директора Нововоскресенівкої ЗОШ;

· Улесько Ірина завідуючого садка « Сонечко» смт. Нововоронцовка;

· Сосой Світлана заступник директора Дудчанської ЗОШ;

· Сорокань Тетяна та Козакова Валентина, Шостак Людмила Біляївська ЗОШ;

· Терещенко Ліна Новоолександрівська ЗОШ;

· Земляна Валентина і Піташевська Сніжана Золотобалківська ЗОШ;

· Горб Ірина Осокорівська ЗОШ;

· Максименка Тамара Хрещенівський дитячий садок;

· Полівеса Альона Нововоронцовська ЗОШ №2.

Ще ряд випускників очолюють навчальні та дошкільні заклади , вчителюють у Херсонській, Дніпропетровській, Миколаївській та інших областях нашої Батьківщини, серед них : Поволоцька Валентина, Гончар Тетяна, Кикті - Валентина , Олена, Марина, сестри Зубрицькі – Валентина, Олена, Світлана, Глєбова Ірина ,Воротило Олександр, Складенко Леонід, Юрпольська Світлана, Горб Ольга, Бондаренко Ірина, Заєць Людмила, Подольчаки Ольга та Оксана, Кравченко Олена та багато інших. Наші кращі учні стали викладачами ВУЗів – Матьоха Валентина та Володимир, Подольчак Сергій . Ще одним важливим фактом є те, що серед 17 педагогів нашої рідної школи – 11 з них теж наші випускники. Та все це стало можливим лише тому, що було у них з кого брати приклад. Школа дала міцні знання та впевненість в своїх силах. Багато випускників сьогодні стали:

· бізнесменами, банкірами,аграріями;

· мають власні фірми, будівельні компанії, туристичні агенції;

· будують кораблі, двигуни космічних ракет;

· пишуть книги, малюють картини.

Лише в творчій атмосфері виховуються творчі люди. Хотілося б пригадати неординарний підхід до молоді вчителя фізичного виховання Сінілова Василя Степановича. Дівчача волейбольна команда школи 80 років громила однолітків у районі. Учні школи щороку захищали честь району на обласних змаганнях по туризму та спортивному орієнтуванні. Довгий час Василь Степанович - головний суддя районних туристичних змагань. Сміливо можна назвати засновником цього виду спорту у нашій школі. З 1984 по 1985 рік вчитель працює на посаді директора. Молода дружина - Любов Федорівна - працює бібліотекарем. Вона і книжку порадить, і добрим словом допоможе, і чоловіка з сином на тур зліт приготує. Ще одна сімейна пара присвятила себе нашій школі - Подольчак Григорій Степанович та Тетяна Володимирівна. Чи пам’ятаєте ви як змінилась шкільна майстерня ? Хто навчив вас і в електриці розбиратись, і на токарному станку працювати ? І, навіть двійки по фізиці він ставив весело, з посмішкою. Індивідуальний підхід до кожного учня, вимогливість, повага до особистості – ось що тримало його авторитет. Любов до дітей допомагала і Тетяні Володимирівні – старшій піонервожаті - проводити акції та збори. У піонерській кімнаті завжди було багатолюдно. Репетиції, стінгазети, конкурси пісні та строю, тимурівські рейди, вечорниці, інсценізовані казки, шефські походи до дитячого садочку – ні – без Танічки нікуди.

За ініціативою правління колгоспу « Маяк» до основного корпуса школи добудовується найбільший у районі спортивний зал, двері якого не закриються і до сьогодні. Школярі багато працюють в колгоспі, допомагаючи своїм батькам в зборі врожаю: збирали яблука, груші; перебирали кукурудзу, гори якої лежали на току, аж до самих морозів; чистили кагати буряків, моркви, вибирали помідори . Та це ще не все. За кожним класом розділені трикутники парку, ділянки біля школи. А після уроків вантажили кавуни та допомагали батькам по господарству – до праці були приучені змалечку. Унікальним об’єктом трудової діяльності школярів був шкільний кролятник. За пухнастими вухастиками доглядала ланка найвідповідальніших. На кожній клітці табличка з кличкою, графік годування та прибирання та чітке дотримання розпорядку роботи – все як у дорослих. Пізніше була і свиноферма. За свою працю учні нагороджувались туристичними поїздками в Москву, Волгоград, Брест, Львів. Подорожуючи по державі школярі знайомились природою, історією країни.

У 1984 році повертається до рідної школи наш випускник Благодарний Павло , і не один, а з молодою дружиною – вчителем початкових класів - Марією Дмитрівною. Умови сільської школи вимагають від вчителя універсальності: важко порахувати предмети, які він викладав : і працю, і біологію, і ОЗВ. Працював організатором, керівником туристичних та спортивних гуртків.

Велика увага приділялась патріотичному вихованню. В школі працював КІД « Дружба» під керівництвом вчителя іноземної мови Кужель Раїси Петрівни. Разом з нею вивчали історію молодіжних фестивалів, підтримували Нельсона Манделу, виконували пісні іспанських революціонерів. Туристичні походи, День Нептуна, а ще вечорниці, КВНи , новорічні вистави, святкові демонстрації та зустрічі з людьми різних професій. Окремо слід відзначити роботу гуртків за інтересами.

В 1985 році кермо школи бере в свої турботливі руки Полінок – Білоус Марія Павлівна. Шлях довжиною у 20 років пройшла вона на керуючій посаді. Віддала 38 років школі та дітям. Висока вимогливість поєднується з глибокою компетентністю. Розумний фізик, який може зацікавити учнів до

вивчення такого складного і такого необхідного предмету. І хоча працює в сільській школі, база якої певною мірою далека від бажаної, знання її учнів не поступаються знанням учнів міських шкіл. Неодноразово її вихованці ставали переможцями олімпіад, конкурсів, обирали професію пов’язану з фізикою. Вона пишається своєю працею та успіхами своїх вихованців.

Ще однією цікавою сторінкою в історії школи було створення Музею бойової та трудової слави. Весь колектив займався збором експонатів, оформленням альбомів, стендів, вели хронологію подій, збирали спогади ветеранів війни та праці. Значне місце приділялось історії колгоспу «Маяк» , бо тісно пов’язана була школа із базовим господарством. Ініціатором створення була Фузова Майя Миколаївна, вона ж протягом багатьох років була незмінним директором цього музею, цікавим екскурсоводом та чудовим краєзнавцем нашого села та району. Крім 9 експозицій зібрані унікальні матеріали періодичної преси, фотодокументи . Саме тут зберігаються документи історії нашої школи. Її роботу продовжила випускниця…. року Гончар Тетяною Іванівною нею створено віртуальний музей. Добре знає вона і село , і людей. ЇЇ кредо – « Твори добро – воно відгукнеться». Вихователь дитячого садка, завідуюча, пізніше член педагогічного колективу. Ця тендітна жінка справжній генератор різноманітних ідей, ефективний організатор позашкільної освіти, яка велику частину свого життя присвятила дітям. Своїми знаннями щедро ділиться з учнями школи готуючи собі екскурсоводів.

Великі зміни відбуваються в країні на початку дев’яностих років . В 1991 утворилася Незалежна Україна, пройшли реформи серед яких і реформа в освіті. Введене 11 річне навчання і до школи пішли шестирічки. Необхідні були зміни і в школі . До основного корпусу приєднується початкова школа - у колишній учительській двоповерховій будівлі. Там була створена ігрова кімната, спальня для найменших учнів та 4 класні кімнати. Це дало змогу ввести кабінетну систему для створення кращих умов навчання. Всі ці реформи припали на долю незмінного директора - Марії Павлівни.

Досвідчені педагоги за цей час зростили гідну зміну. Все частіше стали повертатись до рідної школи учні, але вже в ролі вчителя. Піташевська Наталя, Андрійчук Алла, Бендюк Світлана – брали приклад з Валентини Лук'янівни , Світлани Антонівни та Лідії Олександрівни. А ще прекрасно розуміли - яке значення навчити школярів грамоті, розвивати уяву, пам'ять, логіку, виховувати повагу до маленького громадянина молодої держави. Саме від їх професіоналізму залежить інтелектуальний розвиток та готовність учня до навчання у старшій школі.

Змінилися методи і форми навчання . Від учителя вимагалися глибокі знання свого предмету, практичне застосування здобутих знань та умінь. На вершину педагогічної майстерності підіймаються досвідчені педагоги : Глєбова Лідія Фокіївна - працює вона під девізом « Ні дня без творчості». Вважає себе щасливою людиною, тому що її професія - це насолода, пристрасть, сенс її життя. Вона не просто мовознавець, це людина яка живе кожну секунду пише вірші, чудово вишиває, завжди досягає своєї мети. Ніколи не буває стороннім спостерігачем. Виходять в світ збірки віршів « Мамине багатство», « Обереги», « На хвилях життя» - 6 збірок – героями яких є жителі села, району і ви , випускники різних років. ЇЇ життєвий і творчий шлях вивчають юні науковці, роботи прикрашають виставки прикладного мистецтва найвищих рівнів.

Валентина Олексіївна Желєзняк одна з найкращих викладачів математики школи. Вона – людина, яка про себе говорить не любить, а віддає перевагу справам, які говорять про неї. Доброзичлива, справедлива, уважна та відповідальна. ЇЇ учні нині економісти, бухгалтера, працівники банків.

Нові погляди на політичні події, велика кількість партій не лякали вчителя історії Шепеля Миколу Івановича. Саме він запровадив правознавчі конкурси, « Поле чудес». Активний учасник художньої самодіяльності – він і симпатичний міліціонер, і товариш Сухов.

З прибуттям до школи молодих вчителів Квітки Оксани Григорівни , Благодарної Алли, Топчій Наталі, Ніколенко Наталі, Лапінської Таміли, Кравченко Любові колектив наповнився новою енергетикою, запалом, нестримним бажанням досягти вершин педагогіки. КВН, новорічні свята, веселі старти, змагання по волейболу, спільні походи. Багато часу забирала підготовка до уроків, олімпіад, плани, конспекти, виховні. А хто придумав оті експедиції: « Краса і біль України», « Сто чудес природи» - не вже тоді могли ми подумати що будуть тягнуться вони до цих пір. І як тільки можна було все встигати, ще й дітей колись народжували і, знову повертались.

Щоосені група туристів випробовувала себе на міцність. Піднімались в гори, підкоряли перевали. Стали традиційними походи по Гірському Криму – Читирдаг, Долина Привидів, карстові печери. Були учасниками обласних змагань по туризму. Влітку на території школи працює табір праці і відпочинку. Після закінчення екзаменів виробнича бригада працює на полях колгоспу.

Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 1509

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.